8 листопада 2019 Міжнародний Суд ООН відкинув всі аргументи Росії і визнав свою юрисдикцію розглядати спір.
Нас турбує, що в інфопросторі мало якісної та зваженої інформації про міжнародні судові процеси України проти Росії. Саме зваженої, бо пропагандиські і маніпулятивні тексти з обох боків барикад — це не журналістика, а відстій. Тому заповнюємо пробіли як можемо.
Хронологія спору
- В січні 2017 року Україна звернулася до Міжнародного Суду ООН із позовом проти Росії із двома групами вимог: (1) про порушення Конвенції по боротьбі із фінансуванням тероризму (ICSFT), (2) про порушення Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (CERD).
- РФ подала заперечення щодо юрисдикції Суду. Тепер Суд мав розглянути ці заперечення, перш ніж розглядати справу по суті.
- В червні відбулися усні 4-денні слухання щодо заперечень Росії по юрисдикції.
- І от тепер, 8 листопада Суд оголосив рішення: відкинув всі аргументи Росії і визнав свою юрисдикцію розглядати спір.
(Детальна хронологія і всі документи у справі ми склали у Документосховище).
Позиція Росії
По суті спору:
- Україна намагається під видом звинувачень у фінансуванні тероризму та расовій дискримінації “затягнути до Суду” спір про “начебто агресію” РФ на Донбасі та спір про статус Криму.
Щодо Конвенції по боротьбі із фінансуванням тероризму (ICSFT):
- Росія вважає, що на Донбасі немає тероризму, а ведуться воєнні дії, відповідно, конвенція ICSFT не застосовується (не має матеріальної юрисдикції). А вбивста, тортури та подібне — то не тероризм. І взагалі, Україна і сама таке робила.
Тут Росія також посилається на Наказ Суду від 20 квітня 2017 року, в якому Суд вказав, що Україна (на той момент) не надала достатніх доказів умислу передачі зброї з метою вчинення терористичних актів. Додатково Росія стверджує, що тільки приватні особи можуть вчиняти злочини, передбачені ICSFT.
- Україна належним чином не провела переговори/арбітраж із Росією, як того передбачає Конвенція.
Щодо Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (CERD):
- Немає матеріальної юрисдикції — спір про статус Криму, а стверджувані порушення права кримських татар та українців в Криму не підпадають під дію Конвенції, тому що не відбувається дискримінації за расовою приналежністю.
- Україна належним чином не провела переговори із Росією та не звернулась до Комітету CERD , як того передбачає Конвенція.
- Україна не вичерпала доступні місцеві засоби юридичного захисту перш ніж звертатися до міжнародного суду ООН.
Україна заперечувала проти позиції Росії. Позицію України ми детально описували раніше, тому повторюватися не будемо. Давайте краще пройдемося по позиції суду.
Що сказав суд
(1) По суті спору
Суд встановив (§§29–32 рішення), що, хоча ця ситуація є частиною більш широкого складного спору, Україна не просить Суд визнати агресію РФ на Донбасі чи незаконну окупацію Криму.
Україна стверджує про порушення саме ICSFT та CERD. Росія це заперечує.
Отже, сторони мають протилежні позиції щодо конкретно цих стверджуваних порушень, що свідчить про наявність спору між сторонами саме щодо цього предмету.
(2) Тероризм vs воєнні дії vs державний тероризм
Суд не став вдаватись до суті конкретних стверждуваних порушень, встановлювати умисел та робити правову кваліфікацію на юрисдикційній стадії, як того хотіла Росія. На думку Суду ці питання тісно пов'язані з оцінкою фактів — з цим буде розбиратись на основній стадії.
Натомість суд розглянув питання тлумачення поняття “будь-яка особа”. Тут ми маємо привести статтю Конвенції, навколо якої шла суперечка.
Стаття 2
1. Будь-яка особа чинить злочин за змістом цієї Конвенції, якщо вона будь-якими методами, прямо чи опосередковано, незаконно та умисно надає кошти або здійснює їх збір з наміром, щоб вони використовувались, або при усвідомленні того, що вони будуть використані, повністю чи частково, для вчинення:
a) будь-якого діяння, яке являє собою злочин відповідно до сфери застосування одного з договорів, перелічених у додатку, та до визначення, що міститься в ньому;
b) будь-якого іншого діяння, спрямованого на те, щоб викликати смерть будь-якої цивільної особи або будь-якої іншої особи, яка не бере активної участі у воєнних діях в ситуації збройного конфлікту, або заподіяти їй тяжке тілесне ушкодження, коли мета такого діяння в силу його характеру чи контексту полягає в тому, щоб залякати населення чи змусити уряд чи міжнародну організацію вчинити будь-яку дію або утриматись від неї.
Росія стверджувала, що поняття “будь-яка особа” не включає в себе держави.
Суд дійсно в §§59-60 погодився з тим, що державне фінансування тероризму не підпадає під цю Конвенцію.
МЗС РФ розтрубив про це як про видатну перемогу: “Суд отклонил одно из ключевых требований Украины”, хоча в наступному параграфі Суд відхилив одну з ключових вимог саме РФ і визнав, що “будь-яка особа” означає “будь-яка особа”, включаючи державних службовців.
Тобто, відповідальність за пряме фінансування державою тероризму не підпадає під ICSFT, а от невжиття державою заходів для попередження та боротьби з фінансуванням тероризму будь-якими особами, включно із державними службовцями — підпадає аж бігом.
(3) Переговори/арбітраж із Росією
Знову треба навести статтю ICSFT:
Стаття 24
1. Будь-який спір між двома чи більше державами-учасницями щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції, який не може бути врегульований шляхом переговорів протягом розумного періоду часу, передається на прохання однієї з них до арбітражу. Якщо протягом шести місяців з дня звернення з проханням про арбітраж сторони не зможуть домовитися про його організацію, будь-яка з цих сторін може передати спір до Міжнародного Суду, звернувшись із заявою відповідно до Статуту Суду
Росія доводила, що Україна не намагалась вести повноцінні добросовісні (“in good faith”) переговори з метою вирішення спору, а просто формально виконувала вимогу ст. 24(1) для того, щоб затягнути справу в Суд. Щодо арбітражу РФ також стверджує, що Україна не проводила “справжніх спроб” (“genuine attempt”) його організувати.
Україна відповідала, що протягом 2 років намагалась вести переговори, але безуспішно, а потім намагалась організувати арбітраж, але РФ самостійно затягувала переговори.
Слайд з презентації України під час слухань в червні 2019
Суд повністю відхилив аргументи РФ (§§69–70; 76–77) та підтримав позицію України в тому, що процесуальні вимоги ст.24(1) були виконані. Таким чином, суд встановив, що має юрисдикцію розглядати спір по ICSFT.
Між іншим, Суд буде вперше в історії розглядати спір по цій конвенції. Навіть вже це проміжне рішення по юрисдикції дасть зелене світло країнам, які опинилися у схожій з Україною ситуації.
(4) Матеріальна юрисдикція по CERD
Як і у випадку з ICSFT, Суд прийшов до висновку (§§94–97), що встановлення чи підпадають стверджувані Україною порушення під конкретні статті CERD залежить від оцінки фактів та має відбутись на стадії розгляду справи по суті.
На даний момент Суду було достатньо встановити, що суть звинувачень України підпадає під дію CERD. Тому заперечення РФ відхилено.
(5) Переговори/Комітет
Стаття 22
Всякий спір між двома або кількома Державами-учасницями стосовно тлумачення чи застосування цієї Конвенції, який не розв'язано шляхом переговорів або процедур, спеціально передбачених у цій Конвенції, передається на вимогу будь-якої із
сторін у цьому спорі на розгляд Міжнародного Суду, якщо сторони в спорі не домовилися про інший спосіб урегулювання.
Росія намагалась довести Суду, що “переговорів або процедур” в ст. 22 означає “переговорів ТА процедур”, тобто перед зверненням до Суду Україна мала і провести переговори, і звернутись до спеціальної процедури Комітету по ліквідації расової дискримінації, передбаченої ст. 11–14 CERD. Також Росія стверджувала, що переговори проведені неналежним чином.
Суд вирішив (§107), що “або” в цьому контексті все ж таки означає “або”.
Це означає, що країна може звернутись до будь-якої з процедур (§§108–113). Далі (§§116–119) Суд оцінював переговори між сторонами і дійшов висновку (§120), що Україна мала “справжні спроби” їх провести, але вони втратили сенс або зайшли в глухий кут (“had become futile or deadlocked”).
(6) Місцеві суди
Останнім аргументом РФ була недопустимість (inadmissibility) вимог України, через невичерпання місцевих засобів вирішення спору (non-exhaustion of local remedies).
Представники РФ стверджували, що звинувачення України мали б бути розглянуті в місцевих судах.
Україна відповідала, що мова не йде про захист індивідуальних прав, а про “системну кампанію расової дискримінації”. Більш того, вимоги щодо local remedies зазначені в CERD стосуються тільки процедури Комітету.
Cуд підтримав позицію України і вирішив (§130), що якщо Україна стверджує про кампанію, а не окремі випадки, то правило local remedies не застосовується.
Голосування і окремі думки
Суд у складі 16 суддів виніс рішення не одноголосно, але із величезним відривом.
Найбільше заперечень мали судді по юрисдикції щодо ICSFT— російську сторону підтримали 3 суддів (13 підтримали позицію України).
Проти юрисдикції по ICSFT голосували китайська суддя і віце-президент Суду Xue Hanqin, словацький суддя Peter Tomka та російський суддя ad hoc Леонід Скотніков.
У своїх окремих думках Судді Xue і Tomka підтримали російську позицію в тому, що спір скоріше стосується ймовірних порушень міжнародного гуманітарного права (права збройних конфліктів), а не тероризму.
Вони також вказали на те, що Україна змінювала позицію (Україна дійсно відмовилась від вимоги щодо державного фінансування тероризму) та розкритикували Суд за те, що він не став детально розглядати суть порушень на юрисдикційній стадії.
Суддя Скотніков голосував проти по майже всім питаннях, був єдиним, хто голосував проти юрисдикції по CERD. Ось його окрема думка. Але цікаво інше — у питанні про відхилення заперечення РФ щодо недопустимості вимог по CERD навіть Скотніков не підтримав позицію РФ. По цьому питанню суд прийняв рішення одноголосно — 16:0.
Загальний рахунок:
- 13:3 по юрисдикції щодо ICSFT,
- 15:1 по юрисдикції щодо CERD,
- 16:0 по допустимості вимог по CERD.
Окремі думки та декларації подали також судді Cançado Trindade, Robinson, Donoghue та суддя ad hoc Pocar. Для справжніх гуру — читати тут.
Окремі думки не мають юридичної сили, а просто висловлюють позицію судді. Просто, раптом хто не в курсах. Але вони важливі для розвитку міжнародного права. На них іноді посилаються як на додаткове джерело для тлумачення норм міжнародного права. Ну а ще окремі думки використовують журналісти для того, щоб розкритикувати рішення суду, якщо воно не відповідає лінії партії їм не подобається.
Ми не беремося говорити про весь інфопростір, але як мінімум два російськомовних видання закинулися настоянкою глоду і написали угарний треш про цей процес, у тому числі, опираючись на окремі думки (лінки вище під картинкою).
Що далі
Ще раз — Суд ще не встановив жодних порушень РФ. Він тільки визнав, що може розглядати спір незважаючи на всі заперечення РФ.
Вирішальною стане наступна фаза — розгляд справи по суті. Саме на ній будуть розглядатись всі факти, на які посилається Україна та визначатись, чи є вони порушенням міжнародних зобов’язань РФ.
Далі РФ має подати свій меморандум по суті справи, а Суд має призначити дату слухань.
Опубліковано: Dead Lawyers Society, 8 листопада 2019 р.
Автори: Микола Юрлов та Дмитро Гадомський (Аксон Партнерз)