Ідейні натхненники судової реформи неодноразово наголошували, що Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» («Закон») покликаний привести українські правила судового процесу у відповідність із кращою європейською та міжнародною практикою. Зокрема, норми Закону повинні забезпечити відкритість та прозорість судового процесу, розумні строки розгляду справ, розширення способів судового захисту і засобів доказування, тощо.
Одним із нововведень, яке ми проаналізуємо більш детально, є питання дисципліни учасників судового процесу та їх сумлінності у користуванні процесуальними правами та виконанні процесуальних обов’язків.
Так, новий Цивільний процесуальний кодекс України («ЦПК України») закріплює більш жорсткі вимоги до учасників судового процесу, зокрема, в контексті дотримання строків для подачі процесуальних документів, добросовісного виконання процесуальних обов’язків, покладених судом на учасників судового процесу, чи утримання від будь-яких зловживань процесуальними правами. До речі, новий ЦПК України визначає перелік дій, які суд може кваліфікувати як зловживання процесуальними правами, а саме (перелік не є вичерпним): подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню; подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою, тощо.
Тож недивно, що новий ЦПК України передбачає посилення відповідальності учасників судового процесу, зокрема, представників сторін, у формі заходів процесуального примусу, які спрямовані на спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов’язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню процесуальних перешкод у здійсненні судочинства.
У порівнянні з попередньою редакцією нова редакція ЦПК України, окрім таких заходів процесуального примусу як попередження, видалення із залу судового засідання, тимчасового вилучення доказів для дослідження судом та приводу, додатково закріплює можливість суду стягувати як з учасника справи, так і з його представника (одночасно з обох), штраф в дохід державного бюджету. Станом на 01 січня 2018 року такий різновид заходу процесуального примусу буде застосовуватися судом за власною ініціативою у діапазоні від 510 до 1700 гривень (за повторне або систематичне порушення – від 1700 до 17000 гривень).
Поки залишається відкритим питання щодо порядку та особливостей визначення судом конкретного розміру штрафу. Як ми розуміємо, законодавець залишає вирішення зазначеного питання на розсуд конкретного судді, який, постановляючи ухвалу про стягнення штрафу, буде на власний розсуд оцінювати тяжкість діяння та / або бездіяльності учасника процесу у випадку, наприклад, зловживання ним процесуальними правами та вибору відповідного розміру штрафу за таке діяння та / або бездіяльність. Новий ЦПК України під такими діями / бездіяльністю учасника розуміє, зокрема: невиконання процесуальних обов’язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційної чи касаційної скарги, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; порушення заборони на використання портативних аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису під час врегулювання спору за участю судді.
Однак, ухвала суду про стягнення штрафу не є остаточною, а тому, якщо учасник судового процесу вважає, що застосування до нього заходів процесуального примусу є необґрунтованим, то ЦПК України передбачає можливість подання апеляційної скарги на ухвалу суду про стягнення штрафу до суду апеляційної інстанції, рішення якого вже не підлягає оскарженню. Так само, оскарженню не підлягає і відповідна ухвала Верховного Суду, яка постановлена в межах касаційного розгляду. Проте, оскільки ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та набирає законної сили негайно з моменту її проголошення, то на практиці будуть виникати випадки, коли Державна судова адміністрація України, яка є стягувачем за таким виконавчим документом, може стягнути відповідну суму штрафу до моменту розгляду апеляційної скарги на ухвалу про стягнення. У випадку скасування апеляційним судом цієї ухвали, сторона або її представник будуть змушені звертатися до відповідного територіального підрозділу казначейства з заявою про повернення сплаченого ними штрафу з державного бюджету. На практиці, розгляд таких заяв та фактичне повернення коштів здійснюється казначейством не так швидко, як хотілося б.
Окремої уваги заслуговує новела щодо відповідальності адвокатів, які в більшості випадків будуть виступати представниками сторін. Так, поряд із вищезазначеною санкцією, у випадку, наприклад, зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов’язків, неналежного виконання професійних обов’язків (в тому числі, якщо підписана ним позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства, адвокат може бути додатково притягнений до дисциплінарної відповідальності у вигляді, зокрема, позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю. Таким чином, суд може додатково винести окрему ухвалу, яка надсилається на адресу відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Вважаємо, що зазначене нововведення є позитивним, оскільки відповідає концепції реформування адвокатури, адже дозволяє здійснювати відстеження відповідності адвокатів кваліфікаційним вимогам.
Будемо сподіватись, що в силу закріплення нових санкцій та механізмів притягнення до відповідальності сторін та / або їх представників за порушення процесуального порядку розгляду справи, учасники судового процесу будуть ставитися до виконання встановлених у суді правил більш дисципліновано та відповідально, сумлінно користуючись процесуальними правами та виконуючи процесуальні обов’язки.
Опубліковано: "Юрист і Закон", №3, 25 січня 2018 р.
Автори: Єгор Свідло, Володимир Чабан