Судова практика останніх років не дозволяла передбачити, яким чином буде застосована та чи інша норма закону. Адже навіть Верховний Суд України нерідко відступав від своїх попередніх висновків без будь-якої мотивації і зазначення про це у своїх постановах.
Причин тому було багато: 1) розгляд справ однієї і тієї ж категорії судами різних юрисдикції; 2) неврахування судами висновків Верховного Суду; 3) відступлення судів від правових позицій Верховного Суду без наведення відповідних мотивів; 4) відсутність єдиного касаційного суду; 5) неприйняття Верховним Судом України остаточних судових рішень та направлення справ на новий розгляд до судів касаційної інстанції; 6) зайняття різними палатами Верховного Суду України протилежних позицій щодо застосування одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, тощо.
Різна судова практика вимагала розроблення процесуального механізму, який би дозволив Верховному Суду, як найвищому суду у системі судоустрою України, забезпечити сталість та єдність судової практики.
Є підстави вважати, що певний такий механізм знайдено.
Згідно з новими процесуальними кодексами касаційний суд, який розглядає справу у касаційному порядку, наділений повноваженням передавати справи на розгляд палати, об’єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду. Тепер, якщо є необхідність відступити від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові, яка була прийнята іншим складом Верховного Суду, Верховний Суд може і повинен зробити це не «мовчки», а відкрито – шляхом прийняття відповідної ухвали про передачу справи на розгляд палати, об’єднаної палати або Великої Палати.
Підстави для передачі справи на розгляд палати, об’єднаної палати чи Великої Палати
Нові процесуальні кодекси визначають, що справа, яка переглядається у касаційному порядку, підлягає передачі (має бути передана, може бути передана) на розгляд палати, об’єднаної палати чи Великої Палати у трьох випадках, а саме:
1) якщо є необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду;
2) якщо справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики;
3) у разі, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
Ціль запровадження механізму передачі справ на розгляд палати, об’єднаної палати або Великої Палати – забезпечити розвиток права та формування єдиної правозастосовчої практики і єдиного підходу до розмежування юрисдикції справ.
Передача справи на розгляд палати чи об’єднаної палати
Судові палати створюються у кожному касаційному для розгляду окремих категорій справ. Так, у Касаційному господарському суді створені окремі палати для розгляду справ щодо (про): 1) банкрутство; 2) захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством; 3) корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів, 4) земельних відносин і права власності. У Касаційному адміністративному суді створені окремі палати для розгляду справ щодо: 1) податків, зборів та інших обов'язкових платежів; 2) захисту соціальних прав; 3) виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян.
На розгляд палати чи об’єднаної палати судові справи підлягають передачі лише з однієї підстави – коли у суду, який розглядає справу у касаційному порядку, є необхідність відступити від висновку Верховного Суду, що був викладений у раніше ухваленому Верховним Судом рішенні.
Процесуальні кодекси визначають, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Так, наприклад, якщо колегія суддів судової палати з розгляду справ про банкрутство вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування тієї чи іншої норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати, або у складі цієї палати, то колегія суддів повинна передати справу на розгляд палати, яка розглядає справи про банкрутство.
Якщо колегія суддів судової палати з розгляду справ про банкрутство вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування тієї чи іншої норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з палати, яка розглядає земельні спори, або у складі зазначеної палати чи об'єднаної палати, то колегія передає справу на розгляд об'єднаної палати.
Таким чином, колегія суддів (палата) зобов’язана передати справу на розгляд палати чи об’єднаної палати, лише у тому випадку, якщо колегія (палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду. Якщо колегія (палата) не вважає за необхідне відступати від висновку викладеного в раніше ухваленому Верховним Судом рішенні, то вона не зобов’язана передавати справу на розгляд палати чи об’єднаної палати.
Передача справи на розгляд Великої Палати
Велика Палата Верховного Суду є постійно діючим колегіальним органом Верховного Суду, який здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку у визначених законом випадках. До складу Великої палати входить двадцять один суддя Верховного Суду (по п'ять суддів від кожного касаційного суду і Голова Верховного Суду за посадою).
Велика Палата здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку у випадках:
1) якщо колегія суддів (палата, об'єднана палата), яка розглядає справу в касаційному порядку, вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду або в раніше ухваленому рішенні Великої Палати;
2) якщо справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики;
3) якщо учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
Якщо стосовно першого випадку усе зрозуміло (є необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду), то з приводу двох інших випадків, коли справа підлягає передачі Великій Палаті (якщо справа містить виключну правову проблему або якщо справа розглянута з порушенням предметної чи суб’єктної юрисдикції) є питання.
На жаль, нові процесуальні кодекси не кажуть, що таке «виключна правова проблема», у яких випадках потрібно, а в яких – не обов’язково «забезпечувати розвиток права», не містять прикладів таких правових проблем або будь-яких ознак чи критеріїв, за якими можна було б визначити, чи є правова проблема виключною. Яким чином суд (колегія суддів, палата, об'єднана палата, яка розглядає справу в касаційному порядку) буде обґрунтовувати, чи є правова проблема виключною і як це вливає на забезпечення розвитку права – не відомо. Очевидно, виходячи із свого внутрішнього переконання.
Крім того, якщо в частині визначення перших двох підстав для передачі справ на розгляд палати, об’єднаної палати чи Великої Палати (1) необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду; 2) коли справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики) норми процесуальних кодексів є ідентичні, то в частині, що стосується передачі справ на розгляд Великої Палати у разі оскарження учасником судового процесу судового рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, норми процесуальних кодексів не є однаковими: Господарський і Цивільний процесуальні кодекси України говорять про оскарження учасником судового рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, тоді як Кодекс адміністративного судочинства України говорить про оскарження учасником судового рішення з підстав порушення лише правил предметної юрисдикції.
Таким чином, оскарження учасником адміністративного судочинства судового рішення з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції, наразі, не є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати. Зазначена підстава, можливо, сформульована так для того, щоб узгоджуватись з назвою статті в кодексі, яка визначає предметну юрисдикцію, хоча, якщо виходити із змісту статті, то категорії справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, як і категорії справ, що відносяться до юрисдикції господарських і загальних судів, розмежовані і за предметним, і за суб’єктним критеріями.
Також, варто зазначити, що у випадку оскарження учасником судового рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати (тобто, має бути обов’язково передана на розгляд Великої Палати у всіх випадках такого оскарження), тоді як у випадку з «виключною правовою проблемою» суд, який розглядає справу в касаційному порядку, має право передати таку справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, але не зобов’язаний цього робити.
Порядок передачі справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду
Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом (за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи) більшістю від складу суду, що розглядає справу, та може бути вирішене у будь-який час до прийняття постанови касаційним судом. Суддя, не згодний із рішенням про передачу (відмову у передачі) справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, письмово викладає свою окрему думку в ухвалі про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду або в постанові, прийнятій за результатами касаційного розгляду.
Процесуальні кодекси визначають, що в ухвалі про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд, що розглядає справу у касаційному порядку, повинен навести мотиви необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, та/або обґрунтувати, що справа містить виключну правову проблему або розглянута з порушенням предметної чи суб’єктної юрисдикції, та, відповідно, необхідність передачі справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати.
Проте, якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. У такому випадку, справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати. Палата та об’єднана палата не наділені повноваженнями повертати справу на розгляд відповідній колегії, навіть, якщо вони дійдуть висновку, що не було підстав для передачі справи на їх розгляд.
Також кодекси визначають, що після передачі справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду визначений у ній суддя-доповідач у разі необхідності звертається до відповідних фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді стосовно підготовки наукового висновку щодо застосування норми права, питання щодо якого стало підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати, крім випадків, коли висновок щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах був раніше отриманий Верховним Судом. Тобто, є необхідність звертатись до фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді щодо підготовки наукового висновку чи немає такої необхідності – вирішує суддя-доповідач.
Висновки
З прийняттям нових процесуальних кодексів та набранням ними чинності, відступлення Верховним Судом від свого попереднього висновку має відбуватись не тайком чи «мовчки», а відкрито – прийняттям відповідної ухвали про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати, з наведенням у ній відповідних мотивів.
Адвокати тепер звертатимуть увагу не лише на подібність правовідносин і те, який висновок щодо застосування норми права зроблений Верховним Судом у раніше ухваленому ним судовому рішенні, але й на те, ким було зроблено такий висновок – у складі якої колегії суддів, з якої палати (з цієї ж палати чи з іншої палати) або у складі якої палати (тієї чи іншої) чи об'єднаної палати ухвалено відповідне судове рішення.
Опубліковано: "Юрист і Закон", №4, 26.01.2018 - 02.02.2018
Автор: Олег Качмар