Вказаним законопроєктом передбачається не лише затвердження максимальної кількості суддів Верховного Суду та зменшення їх кількості, але й низка інших змін, які стосуються роботи Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів та їхніх повноважень, створення Комісії з питань доброчесності та етики при Вищій раді правосуддя, проведення конкурсу і призначення нового складу ВККС, скорочення кількості суддів Верховного Суду шляхом проведення переатестації тощо. Тому внесення Президентом вказаного законопроєкту на розгляд Верховної Ради та запропоновані зміни, які ним пропонуються, безперечно, є необхідними для забезпечення незалежності судової гілки влади. Однак те, як це робиться, можна назвати тиском на суд та органи суддівського врядування.
Що стосується зменшення кількості суддів Верховного Суду, то це є передчасним. Спочатку потрібно розвантажити суд, розглянути справи, які накопичилися з 2015 р., зробити жорсткішими критерії допуску справ до їх перегляду Верховним Судом, а вже потім поступово зменшувати кількість суддів.
Якщо зараз ми чекаємо кілька років, щоб розглянули справи, які Верховний Суд «успадкував» від ліквідованих вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду України, то після скорочення кількості суддів з 200 до 100 ми будемо чекати розгляду справ і судових рішень набагато довше.
Якщо до кінця року Верховна Рада скасує мораторій на продаж землі та відкриє ринок землі, то суди (а отже, і Верховний Суд) будуть завалені справами щодо порушення переважного права орендарів на придбання земельних ділянок, які знову ж таки будуть розглядатися роками.
Чи забезпечить це розгляд справ у розумний строк, чи справедливо це буде щодо суспільства і бізнесу, чи дійсно це те, чого вимагає суспільство та очікує бізнес — сумніваюся. Тому зараз зменшення кількості суддів Верховного Суду — точно не на часі.
Опубліковано: Юридична Газета