«Cкладається таке враження, що відбувається програма тотального заміщення корінного населення і сюди будуть завозитися емігранти інших країн. І яка гарантія, що під цей закон сюди заїдуть не тільки так звані інвестори, а й громадяни з малозабезпечених країн?».
Ні, це не апокаліптичний сценарій з голлівудського фільму, а витяг зі стенограми обговорення проекту ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо зменшення бар'єрів для залучення іноземних інвестицій (щодо скасування реєстрації іноземних інвестицій та внесення змін в правила працевлаштування та тимчасового проживання іноземців)» («Законопроект 4541»), прийнятого ВРУ 04 жовтня 2016 року у першому читанні. Що ж криється в лібералізації міграційного законодавства, яка не на жарт налякала нардепів?
Одразу варто зауважити, що Законопроект 4541 дублює діючі підзаконні нормативно-правові акти, які регулюють питання видачі дозволів на працевлаштування та посвідок на проживання для іноземців. Не дивлячись на такі недоліки, які є швидше питанням законодавчої техніки, Законопроект 4541 все ж містить ряд прогресивних ідей, які можуть бути втілені в разі його остаточного прийняття:
- скасовується вимога пошуку відповідних кваліфікованих працівників в Україні (Форма 3-пн) та поняття «достатнього обґрунтування доцільності застосування праці іноземця»;
- вводиться поняття «особливих категорій іноземних працівників», для яких строк дії дозволу на працевлаштування та строк посвідки продовжуються до 5-ти років: працівники із зарплатою понад 100 МЗП (наразі – 145 000 грн.); засновники/учасники та/чи бенефіціари юридичної особи; випускники ТОП-100 університетів світу; творчі працівники; «ІТ-професіонали»;
- скорочується перелік документів для отримання дозволу (виключено довідку про несудимість, сертифікат психіатра, довідку щодо державної таємниці);
- встановлюється мінімальний рівень заробітної плати іноземця – 5 МЗП (наразі – 7 250 грн.) для ГО, благодійних організацій та навчальних закладів, 10 МЗП (наразі – 14 500 грн.) – для інших роботодавців;
- вводиться можливість застосування праці на посаді за сумісництвом без окремого дозволу (тільки для працівників із зарплатою понад 100 МЗП) та можливість тимчасового суміщення (до 60 календарних днів протягом року) для усіх працівників-іноземців;
- запроваджується можливість переведення іноземного працівника на нову посаду зі зміною назви посади в дозволі, без необхідності отримувати новий дозвіл;
- вводиться нова підстава для отримання посвідки на тимчасове проживання – наявність у іноземця частки в статутному капіталі української компанії розміром не менше 100 тис. євро.
У той же час, Законопроектом 4541 вводиться оплата за продовження дозволу.
Таким чином, Законопроект 4541 містить цілий ряд прогресивних ідей, які лібералізують міграційний режим для працюючих іноземців. Однак, Законопроект 4541 лібералізує, але не реформує міграційні правила. Залишається сподіватися на справжню реформу міграційного законодавства, яка звільнила б іноземців від необхідності бігати по різних установах з довідками та заявами. Досвід іноземних країн з «робочими візами» – як єдиним документом, що дає право і на в’їзд в країну, і на тимчасове проживання, і на роботу, був би корисним, замість вигадування чергового українського велосипеда.
Опубліковано: Юридична Газета, 11 жовтня 2016 р., №41
Автори: Валерія Савчук, Олександр Мельник