З початком запровадження карантинних заходів з проблемами в організації операційної діяльності зіткнулись і суди. Але через свою роль в державі, яка претендує називатись правовою, просто закритись як кіоски з шаурмою вони не могли, а система електронного суду так і залишається химерним творінням з обіцянок і палок (добре, хоч персональні дані не розголошує, як школа адвокатури, або Zoom, і на тому дякуємо).
За таких умов Рада суддів видала лист про припинення прийому громадян, допуску в засідання осіб, які не є учасниками справи, та здійснення інших заходів, не пов’язаних з процесуальною діяльністю. Але стосовно розгляду конкретних справ цей лист рекомендував лише роз’яснювати сторонам можливість відкладення розгляду справи та за можливості здійснювати розгляд без участі сторін.
В деяких судах на вході почали міряти температуру, в деяких лише бризкали на руки антисептиком, всюди просили вдягати маски за наявності, але до останнього посилення карантинних обмежень пускали і без них. Подивимось, як тепер реагуватимуть суди, якщо учасники приходитимуть без масок. Поки лише Вищий антикорупційний суд повідомив про готовність самостійно забезпечити масками учасників засідань, участь яких є обов’язковою.
Хоча, слідчі судді і до цього не часто дотримуються строків розгляду скарг і клопотань, які визначені у КПК України, проте, по же призначених справах вони не могли з власної ініціативи переносити дати засідань. Як правило в судах або просили сторони подавати клопотання про відкладення засідань через запровадження карантину, або ж просили їх подавати заяви про здійснення судового розгляду без їхньої участі.
Щоправда, в перші дні запровадження карантину траплялись випадки, коли судді самі скасовували призначені засідання та переносили їх на інші дати (цікаво, як процесуально виглядатимуть такі рішення). А в Шевченківському суді Києва 23 березня на сайті і фейсбук-сторінці суду розмістили розпорядження про повне припинення до закінчення карантину прийому будь-яких заяв, скарг і клопотань, які не підлягають невідкладному розгляду. Пізніше в суді зрозуміли свою помилку (або почитали коментарі в фейсбуці) і просто видалили усі публікації з цим розпорядженням.
Не кидати суди на одинці з цією проблемою, а нас на одинці з цими судами вирішив парламент і коли Рада нарешті зібралась на позачергове засідання, то прийняла закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» № 3275, який набрав чинності 02 квітня 2020 року.
З-поміж іншого, цим законом внесені зміни і до Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей здійснення судового провадження у кримінальному процесі під час дії карантину.
Зокрема, частину 2 статті 27 (гласність і відкритість судового провадження) доповнено нормою, відповідно до якої слідчий суддя, суд може прийняти рішення про обмеження доступу осіб, які не є учасниками судового процесу, в судове засідання під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», якщо участь в судовому засіданні становитиме загрозу життю чи здоров’ю особи.
Проте, ця норма не визначає ані підстави, за яких суддя може дійти висновку про те, що наявна загроза життю чи здоров’ю певної особи, ані порядок прийняття такого рішення. І взагалі, чиєму здоров’ю повинна існувати загроза – того, кого обмежують в доступі, чи тих, хто залишається в засіданні. Відповідно, законодавець наділив суддів занадто широкими повноваженнями щодо цього питання, тим самим створивши простір для зловживань та неправомірних обмежень гласності судових засідань.
До появи цієї норми судді не особливо хотіли допускати в засідання слухачів, навіть якщо вони були представниками інших учасників кримінального провадження і мали об’єктивну необхідність бути присутніми під час розгляду угод або скарг на постанови про закриття кримінального провадження. Тому скоріше за все з прийняттям цієї норми будь-хто, хто не є учасником засідання, навряд чи зможе поспостерігати за його ходом до закінчення карантинних заходів.
Більше того, ефективність такої норми в боротьбі з поширенням коронавірусної хвороби видається сумнівною, оскільки перш ніж особа, яка прийшла в судове засідання в якості вільного слухача, покине залу судового засідання, суддя має постановити відповідну ухвалу. Утім, до цього моменту особа перебуває в залі судового засідання, що зумовлює соціальні контакти між нею та учасниками судового процесу та не виключає поширення коронавірусної хвороби. Відповідно, існують сумніви щодо спроможності цієї норми як забезпечити правомірне обмеження гласності й відкритості судових засідань під час дії карантину, так і запобігти поширенню інфекційних хвороб.
В даному випадку значно раціональніше виглядало б здійснення відео-трансляції судових засідань (можливо навіть лише після отримання відповідного клопотання від зацікавлених слухачів на електронну пошту суду) і тоді у таких слухачів не було б необхідності фізично приходити до приміщення суду.
Також Законом розділ ХІ «Перехідні положення» КПК України доповнено пунктом 205, у якому встановлено певні особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях, та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19. Абзацом 3 цього пункту передбачено, що у разі неможливості визначити слідчого суддю у відповідному суді (крім Вищого антикорупційного суду), місцевий суд вносить вмотивоване подання про передачу клопотання, яке має розглядатися слідчим суддею, для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів. Метою цієї норми є забезпечення доступу осіб до правосуддя та його здійснення в розумні строки за ускладнених умов карантину. Проте вона не поширюється на розгляд клопотань про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій і скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування. Таким чином, питання щодо розгляду цих процесуальних документів у разі неможливості визначити слідчого суддю для їхнього розгляду залишаються відкритими.
Ця норма, схоже, розглядалась в першу чергу як допомога невеликим судам в регіонах, в яких у штаті залишилось всього декілька суддів, проте, зважаючи на любов людей в мантіях до освоєння нового, не виключено, що київські та інші великі суди в регіонах придумають таки спосіб, як хоча б тимчасово скинути з себе частину навантаження. Подимимось, якою буде практика застосування цієї норми апеляційними судами та Верховним судом.
Вказані зміни є лише початком «тюнінгу» законодавцем КПК України на час дії карантину. Наразі на розгляді в парламенті перебуває інший проєкт закону № 3276, яким планується подальше доповнення розділу XI «Перехідні положення» Кодексу та фактично формування нової правової матерії – карантинного правосуддя (Quarantine Justice). Тому далі точно буде.
Автори: Андрій Слюсар, Марія Новікова