Арбітражний Регламент ІСС 2026 року: основні зміни та їх практичне значення

Вступ

Міжнародний арбітражний суд при Міжнародній Торговій Палаті (ІСС) залишається найпопулярнішою арбітражною інституцією у світі, чий оновлений Арбітражний Регламент набув чинності 1 червня 2026 року. Останній змінює початкову стадію арбітражного розгляду, запроваджує надприскорену процедуру, прямо надає трибуналу повноваження визначати явно необґрунтовані позови або заперечення, розширює доступ до надзвичайних забезпечувальних заходів і уточнює обов’язки арбітрів щодо розкриття інформації.

За загальним правилом, Арбітражний Регламент 2026 року застосовується до арбітражів, розпочатих 1 червня 2026 року або пізніше, якщо сторони не домовились про застосування попередньої редакції. Дата укладення арбітражної угоди визначає автоматичне застосування прискореної процедури та положень про надзвичайного арбітра, як це пояснено нижче.

Цей огляд роз’яснює ключові зміни, пояснює їх основні причини і визначає практичні кроки, які варто розглянути юрисконсультам. Де доречно, ми звертаємо увагу на конкретні наслідки для українського бізнесу.

1. Скасування обов’язкового Акта про повноваження (Terms of Reference)

1.1. Що змінилося

Протягом десятиліть процедура передбачала початковий етап, відповідно до якого трибунал мав скласти Акт про повноваження. Акт визначав сторін та їхні вимоги і міг містити перелік питань, що підлягають вирішенню. За Регламентом 2021 року склад арбітражу мав 30 днів з дати отримання матеріалів справи для підписання Акта та його передання до Суду ІСС. На практиці цей строк часто продовжувався. Затвердження Судом вимагалося тоді, коли сторона відмовлялася брати участь у підготовці або підписанні документа.

За Регламентом 2026 року Акт про повноваження більше не є обов’язковим. Склад арбітражу все ще може його підготувати, якщо це сприятиме організації розгляду справи. Первинна нарада з організації провадження (Case Management Conference, CMC), яка зазвичай має відбутися протягом 30 днів після отримання складом арбітражу матеріалів справи, тепер стає основною процесуальною віхою на початковому етапі. Після проведення такої наради стаття 25 Регламенту не дозволяє стороні заявляти нову вимогу без дозволу складу арбітражу.

1.2. Причини зміни

Практична цінність Акта про повноваження знизилася. Він часто дублював інформацію, яка вже містилася у Проханні про арбітраж (Request for Arbitration) та Відповіді, тоді як час, потрібний для його погодження та підписання, затримував затвердження першого процесуального графіка. Досвід застосування прискореної процедури також показав, що справи ІСС можуть ефективно вестися без Акта про повноваження.

1.3. Практичне значення

Ця зміна має скоротити початкову стадію, але водночас підвищує важливість завчасної підготовки. Позивачам слід викладати всі вимоги у Проханні про арбітраж, а відповідачам — визначати будь-які зустрічні вимоги у Відповіді. Сторона, яка бажає додати вимогу після первинної наради, повинна буде обґрунтувати її характер, стадію розгляду справи, пов’язані з цим витрати та інші обставини.

Склад арбітражу може зафіксувати питання, які раніше охоплювалися Актом про повноваження (як особи сторін, погоджені аспекти юрисдикції та застосовне право) у Процесуальному наказі № 1. Секретаріат ІСС повідомив, що готує типову форму такого наказу, однак Регламент 2026 року не робить цю форму обов’язковою.

Скасування Акта про повноваження впливає не лише на початкову стадію справи, але й на загальний графік розгляду. За попередньою редакцією Регламенту шестимісячний строк для винесення остаточного рішення за замовчуванням відраховувався від дати підписання Акта і на практиці часто продовжувався. Стаття 34 тепер запроваджує гнучкіший підхід: Голова Суду ІСС встановлюватиме, а за потреби продовжуватиме строк для кожної справи індивідуально, з урахуванням процесуального графіка, затвердженого на нараді з організації провадження.

2. Раннє відхилення необґрунтованих вимог — стаття 30 Регламенту

2.1. Що змінилося

Стаття 30 тепер прямо дозволяє стороні заявити клопотання про раннє вирішення однієї чи кількох вимог або заперечень, які є явно необґрунтованими («manifestly without merit») або явно такими, що виходять за межі юрисдикції складу арбітражу («manifestly outside the arbitral tribunal’s jurisdiction»). З 2017 року Нотатка ICC для сторін і складів арбітражу (ICC Note to Parties and Arbitral Tribunals) визнавала це повноваження частиною ефективного управління справою. Закріплення його в Регламенті усуває сумніви щодо наявності відповідного повноваження у трибуналу. Стаття 30 не встановлює строку для подання відповідного клопотання, хоча момент його заявлення залишається релевантним для дискреції складу арбітражу щодо допуску клопотання до розгляду.

Раннє вирішення дозволяє уникнути ситуації, коли очевидно слабка вимога або заперечення забирає час і спричиняє витрати на повноцінне дослідження доказів. Закріплення цього повноваження на рівні Регламенту також має надати трибуналам впевненості у використанні цього механізму і комфорт з приводу того, що це відповідає процедурі і стандартам належного розгляду. Трибунал зобов’язаний проконсультуватися зі сторонами перед визначенням процедури розгляду відповідних клопотань.

2.2. Практичне значення

Поріг застосування навмисно високий. Вимога або заперечення має бути явно слабкою; стаття 30 не може замінити повноцінний розгляд, якщо суттєві факти є спірними або правовий аналіз - складним. Цей механізм найімовірніше буде корисним, коли вимога явно заявлена з пропуском позовної давності, виходить за межі арбітражної угоди або позбавлена суттєвого правового елемента.

Сторонам слід також враховувати два важливі фактори. По-перше, склад арбітражу має прямо передбачену дискрецію щодо розгляду клопотання (стаття 30(2)). Ця дискреція покликана відсіювати клопотання, заявлені виключно з тактичних мотивів. По-друге, якщо клопотання не буде задоволене, воно може збільшити витрати і затягнути розгляд. На практиці ця процедура буде найціннішою у випадках, коли необґрунтованість вимоги або заперечення справді не викликають сумнівів.

3. Нове положення: режим надприскореної арбітражної процедури (HEAP)

3.1. Що змінилося

Стаття 33 Регламенту 2026 року разом із Додатком VI запроваджує цілком нову процедуру, відому як Положення про надзвичайно прискорений арбітраж (Highly Expedited Arbitration Provisions, HEAP). Її мета — забезпечити винесення остаточного та обов’язкового арбітражного рішення протягом трьох місяців з дати першої наради з організації провадження. HEAP є окремою процесуальною системою з власними цілями, строками та порядком управління справою. Її основні ознаки такі:

• Тільки за згодою сторін: Лише за згодою (opt-in): HEAP застосовується лише тоді, коли обидві сторони погодилися на її використання. Автоматичного застосування немає, як немає й мінімальної чи максимальної суми спору.
• Одноособовий арбітр: справи за HEAP вирішує одноособовий арбітр. Якщо сторони не домовилися про довший строк, вони мають 20 днів з дати отримання відповідачем Прохання про арбітраж та Позовної заяви для спільного висунення кандидатури; в іншому разі арбітра призначає безпосередньо Суд ІСС.
• Зміщення навантаження на початок (frontloading): позивач подає Позовну заяву разом з Проханням про арбітраж. Протягом 20 днів відповідач має надати визначену первинну інформацію, а протягом 30 днів — подати Відповідь та Відзив. За можливості докази мають подаватися разом із цими документами. Строки, встановлені статтею 2 Додатка VI, можуть бути продовжені лише за згодою сторін.
• Скорочений графік: перша нарада з організації провадження має відбутися протягом 7 днів з дати отримання арбітром матеріалів справи (порівняно з 30 днями у стандартних випадках). Остаточне рішення має бути винесене протягом 3 місяців з дати наради, включно з часом на перевірку рішення Судом ІСС.
• Розгляд лише за документами: арбітр може вирішити справу на підставі документів, без проведення усного слухання. Обсяг письмових пояснень і запитів на розкриття документів може бути обмежений.
• Можливість рішення без мотивувальної частини: сторони можуть домовитися, що рішення не потребує викладення мотивів. Це скорочує час, необхідний для його написання. Перед такою домовленістю сторонам слід перевірити право ймовірних юрисдикцій виконання: у деяких країнах рішення без мотивувальної частини може стикнутися з труднощами на стадії визнання та виконання навіть за наявності згоди сторін.
• Нижчі збори: HEAP використовує ту саму шкалу (тариф) зборів, що й Прискорена процедура, яка є нижчою за стандартну шкалу ІСС.

Для багатьох комерційних спорів (зокрема таких, що є простими з точки зору фактів і комерційно невідкладними) стандартна процедура ІСС, яка часто триває два-три роки, є надто повільною. HEAP є відповіддю ІСС на конкуренцію з боку інших установ, насамперед на спрощену процедуру Сингапурського міжнародного арбітражного центру (SIAC), а також на запит користувачів на процедуру, яка є швидкою, але водночас забезпечує виконуване арбітражне рішення.

3.2. Практичне значення

HEAP спрямована на винесення остаточного та обов’язкового рішення протягом трьох місяців після первинної наради з організації провадження, однак цей строк може бути продовжений Головою Суду ІСС. Процедура загалом не підходить для справ за участю кількох сторін, з масштабним розкриттям документів, значним обсягом показань свідків чи експертних доказів або зі складними юрисдикційними питаннями. Залучення додаткових сторін та об’єднання проваджень не допускаються. Суд, однак, може вивести справу з-під дії HEAP, і вирішити, чи має розгляд продовжуватися за прискореною або стандартною процедурою.

Для внутрішніх юристів компаній ключовим є рішення про включення застереження про HEAP на етапі складання договору. Застереження про HEAP найбільш доцільні для відносин, які породжуватимуть спори, які є комерційно невідкладними та імовірно нескладними з точки зору обставин, зокрема, спорів щодо повторюваних операцій, стандартних договорів поставки або спорів щодо коригування ціни.

Сторонам, які розглядають HEAP, слід також приділити пильну увагу формулюванню арбітражного застереження. Оскільки процедура застосовується лише за домовленістю, ефективне арбітражне застереження про її обрання є критично важливим. На практиці найбезпечнішим варіантом є використання типового застереження від ІСС. Невдало сформульоване застереження може породити невизначеність щодо застосовності процедури і звести нанівець той виграш в ефективності, заради якого HEAP запроваджувалася.

3.3. Значення для українського бізнесу

Відбудова України породжуватиме невідкладні спори щодо неоплачених рахунків, дефектів, змін до обсягу робіт і коригування ціни. Частина з них ґрунтуватиметься на документах і матиме обмежений предмет. Для таких спорів українським забудовникам, підрядникам та іноземним інвесторам варто розглянути застереження про HEAP. Воно може забезпечити шлях до отримання арбітражного рішення протягом кількох місяців за умови, що спір не потребуватиме значного обсягу показань свідків чи експертних доказів або складного процесуального управління.

При цьому, HEAP не буде доречною для кожного проєкту відбудови. Масштабні будівельні контракти часто передбачають участь кількох сторін і взаємопов’язані договірні відносини. Оскільки HEAP вимагає одноособового арбітра і не допускає залучення додаткових сторін чи об’єднання проваджень, вона менш придатна для структур за участю замовників, генеральних підрядників, субпідрядників, консультантів і постачальників. У таких випадках стандартна процедура ІСС або прискорена процедура (якщо вона застосовна) ймовірно забезпечить кращі результати.

У таблиці нижче наведено порівняння чотирьох процедурних шляхів відповідно до Регламенту 2026 року:

4. Прискорена процедура тепер поширюється на спори на суму до 4 млн доларів США   

4.1. Що змінилося

ІСС має чинну процедуру пришвидшеного розгляду — прискорену процедуру, яка автоматично застосовується до менших за сумою спорів. За Регламентом 2021 року вона застосовувалася до спорів на суму до 3 млн доларів США. За Регламентом 2026 року для арбітражних угод, підписаних 1 червня 2026 року або пізніше, поріг підвищується до 4 млн доларів США (стаття 1(3) Додатка V). Суд ІСС може призначити одноособового арбітра попри протилежне положення в арбітражній угоді. Первинна нарада з організації провадження зазвичай має відбутися протягом 15 днів після передання матеріалів справи, а остаточне рішення має бути винесене протягом шести місяців після цієї наради, з можливістю продовження строку Головою Суду.  

Застосовний поріг залежить від дати укладення арбітражної угоди:

• 2 млн доларів США для угод, укладених у період з 1 березня 2017 року по 31 грудня 2020 року;
• 3 млн доларів США для угод, укладених у період з 1 січня 2021 року по 31 травня 2026 року;
• 4 млн доларів США для угод, укладених 1 червня 2026 року або пізніше.

До арбітражних угод, укладених до 1 березня 2017 року, прискорена процедура не застосовується.

Прискорена процедура застосовується автоматично, якщо сторони не відмовилися від її застосування або якщо Суд ІСС не визначить, що вона є недоречною за конкретних обставин. Сторони також можуть обрати її застосування незалежно від суми спору. Договірне погодження трьох арбітрів саме собою не виключає застосування прискореної процедури; сторонам, які бажають зберегти колегіальний склад арбітражу з трьох осіб, слід прямо передбачити відмову від прискореної процедури.

4.2. Причини зміни

Понад 40% усіх справ, поданих до ІСС у 2025 році, стосувалися сум нижче 4 млн доларів США. Підвищення порогу розширює сферу застосування пришвидшеного розгляду і залучає більше комерційних спорів середнього розміру до ефективнішої процедури. Статистика підтверджує доцільність такого кроку: з 2017 року ІСС адміністрував 1 034 справи за прискореною процедурою, за результатами яких було винесено 591 рішення.

4.3. Практичне значення

Для угод, укладених з 1 червня 2026 року, спори на суму від 3 до 4 млн доларів США тепер за замовчуванням підпадають під прискорену процедуру. Це може скоротити час і розмір гонорарів арбітрів, однак стислий графік та ймовірне призначення одноособового арбітра можуть не підходити для спору, складного з правового чи фактичного погляду. Сторонам, яким потрібні три арбітри або розгорнуті процесуальні етапи, слід прямо відмовитися від прискореної процедури, а не покладатися на застереження про трьох арбітрів.

5. Посилення надзвичайного арбітражу: сторони, що не є підписантами, та накази без попереднього повідомлення

5.1. Що змінилося

Регламент 2026 року вносить дві важливі зміни до процедури надзвичайного арбітражу (Emergency Arbitration, EA).

По-перше, надзвичайний арбітраж тепер може провадитися проти особи, яка не підписувала арбітражну угоду, якщо Голова Суду ІСС, виходячи з інформації, наведеної у заяві, дійде висновку, що арбітражна угода, обов’язкова для такої сторони, може існувати (стаття 1(2) Додатка IV). Це попередня оцінка, а не остаточне вирішення питання юрисдикції: надзвичайний арбітр вирішує питання юрисдикції щодо заявлених заходів. Будь-які юрисдикційні заперечення будуть вирішені складом арбітражу після його формування.

По-друге, Регламент 2026 року вперше прямо дозволяє надзвичайним арбітрам видавати попередні накази без попереднього повідомлення іншої сторони (стаття 7 Додатка IV). Такі накази покликані зберегти дієвість надзвичайних заходів у ситуаціях, коли попереднє повідомлення могло б звести їхню мету нанівець, — наприклад, при виведенні активів або знищенні доказів. Проте стороні, якої стосується наказ, має бути негайно надано можливість надати пояснення, і надзвичайний арбітр може змінити або скасувати наказ з урахуванням таких пояснень.

Є й зміна протилежного спрямування. Стаття 1(3)(c) Додатка IV розширює перелік категорій спорів, у яких надзвичайний арбітраж є недоступним. За Регламентом 2021 року виняток стосувався арбітражних угод, що виникають на підставі міжнародних договорів. Регламент 2026 року поширює цей виняток на арбітражні угоди, що виникають на підставі законодавства про захист інвестицій, тим самим звужуючи коло справ, які можуть скористатися механізмом надзвичайного арбітражу.

5.2. Причини зміни

Ця зміна відображає часте використання складних корпоративних структур у міжнародній торгівлі. Вона усуває перешкоду для застосування недзвичайних заходів щодо сторони, яка не є підписантом, але не створює нової матеріально-правової основи для зобов’язання цієї сторони. Заявник все ще повинен довести наявність правдоподібної арбітражної угоди, а питання про те, чи є сторона, яка не є підписантом, в кінцевому рахунку зобов’язаною, як і раніше, регулюється відповідним законодавством.

5.3. Практичне значення

Для сторін, які прагнуть невідкладного захисту, значення попереднього наказу полягає як у його виконуваності, так і в практичному ефекті. У деяких юрисдикціях суди можуть неохоче виконувати попередній наказ, виданий ex parte. Проте сторона, яка проігнорує такий наказ, може зіткнутися з істотними наслідками в межах самого арбітражу, включно з несприятливими висновками щодо фактів, процесуальними невигодами та покладенням витрат. Крім того, наказ зберігає status quo до винесення надзвичайним арбітром повністю мотивованого рішення, яке має бути ухвалене протягом 15 днів з дати отримання матеріалів справи.

6. Удосконалені критерії розкриття інформації арбітрами та дотримання конфіденційності

6.1. Що змінилося

Стаття 12 Регламенту 2026 року посилює правила щодо розкриття інформації арбітрами у трьох аспектах. По-перше, якщо арбітр має сумніви щодо необхідності розкриття певної обставини, за замовчуванням її слід розкрити (стаття 12(2)). По-друге, сам факт розкриття не означає, що арбітр не є незалежним або неупередженим (стаття 12(4)). По-третє, кожна сторона тепер має подати до Секретаріату ІСС перелік осіб та організацій, яких потенційні арбітри мають перевірити на предмет конфлікту інтересів, разом із поясненням характеру зв’язку (стаття 12(5)). Такий перелік має подаватися разом із Проханням про арбітраж, Відповіддю, а також із будь-якою заявою про залучення додаткової сторони чи поширення арбітражної угоди.

Стаття 12(8) запроваджує прямий обов’язок арбітрів дотримуватися конфіденційності щодо всіх питань, пов’язаних з арбітражем, з визначеними винятками. Стаття 44 поширює цей обов’язок, а також обов’язки арбітрів щодо розкриття інформації, на секретарів складу арбітражу та інших осіб, призначених складом арбітражу. Регламент і надалі не покладає загального обов’язку конфіденційності на сторони. Якщо конфіденційність з боку сторін має значення, її слід урегулювати в договорі, у Процесуальному наказі № 1 або окремим наказом про конфіденційність. Обов’язок розкриття інформації про фінансування третьою стороною збережено у статті 12(6): сторона має невідкладно розкрити факт існування та особу будь-якого стороннього позичальника, який має економічний інтерес у результаті спору.

6.2. Причини зміни

Відводи арбітрів – незалежно від причин і мотивів - є дедалі більшою проблемою в міжнародному арбітражі. Попередня редакція Регламенту покладала тягар виявлення потенційних конфліктів на арбітра та Секретаріат ІСС, які працювали лише з інформацією, наведеною у Проханні про арбітраж та Відповіді. Сторони ж часто мають значно кращу інформацію про власні корпоративні структури, позичальників і відносини з представниками. Нова вимога про перелік для перевірки конфліктів перекладає частину цієї відповідальності на сторін.

6.3. Практичне значення

Уточнення, що саме собою розкриття не свідчить про упередженість, надає арбітрам більше впевненості розкривати межові ситуації, що вигідно для всіх сторін. Перелік для перевірки конфліктів дає сторонам структуровану можливість виявити релевантні зв’язки на початковому етапі і має зменшити ризик того, що певний зв’язок буде виявлено вже після формування складу арбітражу. Стороні, яка не включила до свого переліку відомий їй зв’язок, буде складніше заявити відвід на цій підставі на пізнішій стадії провадження.

Ця зміна має також важливий процесуальний наслідок. Регламент прямо не встановлює, що невключення інформації позбавляє права на подальший відвід. Однак, сторона, якій було відомо про певний зв’язок, але яка не зазначила його у своєму переліку для перевірки конфліктів, може зіткнутися зі значно більшими труднощами, посилаючись на цей зв’язок як на підставу для відводу арбітра на пізнішій стадії. У цьому сенсі новий режим покликаний не лише підвищити прозорість, але й сприяти процесуальній ефективності та стримувати тактичні відводи, засновані на інформації, відомій із самого початку.

7. Електронна форма за замовчуванням та інші практичні зміни

Стаття 3 робить електронне подання документів форматом за замовчуванням для письмової комунікації. Паперові примірники Прохання про арбітраж, Відповіді або Заяви про залучення додаткової сторони вимагаються лише тоді, коли сторона, яка їх подає, просить про вручення під розписку, рекомендованим поштовим відправленням чи кур’єром, або якщо електронне передання є неможливим. Стаття 27 також підтверджує, що після консультацій зі сторонами склад арбітражу може визначити, чи проводитиметься слухання очно, дистанційно або у змішаному форматі. Стаття 19(3) прямо дозволяє проведення обговорень складу арбітражу в дистанційному та змішаному форматі.

Регламент 2026 року також модернізує підхід до арбітражних рішень. Стаття 38 дозволяє складу арбітражу після консультацій зі сторонами та з урахуванням обставин підписати рішення в електронній формі, підписати його окремими примірниками та просити про повідомлення в паперовій або електронній формі — з урахуванням вимог застосовного права. Це положення формалізує практики, які набули поширення під час пандемії та після неї.

Ще одна зміна стосується секретарів складу арбітражу. Стаття 7 Додатка III уточнює, що їхнє залучення не повинно створювати додаткового фінансового навантаження на сторони понад розумні витрати, і забороняє окремі домовленості про гонорари між членами складу арбітражу та сторонами.

Насамкінець, стаття 48 вирішує питання, яке іноді породжує невизначеність у багатонаціональних спорах: у разі будь-яких розбіжностей між мовними версіями Регламенту переважну силу має англійський текст.

8. Висновки

Регламент 2026 року пропонує більше можливостей для адаптації процедури до конкретного спору. HEAP і підвищений поріг прискореної процедури можуть скоротити час і гонорари арбітрів у придатних для цього справах; стаття 30 дозволяє відхилити явно неспроможні вимоги або заперечення; а оновлені Положення про надзвичайного арбітра посилюють невідкладний забезпечувальний захист. Проте, жоден із цих механізмів не є корисним у всіх випадках.

Водночас більша процесуальна гнучкість супроводжується більшою відповідальністю сторін та їхніх представників. Скасування обов’язкового Акта про повноваження означає, що вимоги та заперечення мають бути сформульовані чіткіше вже на початковому етапі. Нові вимоги щодо перевірки конфліктів потребують більш ранньої та ретельної підготовки. А розширений перелік процесуальних опцій робить формулювання арбітражного застереження важливішим, ніж будь-коли.

У найближчі роки відбудова України, імовірно, породить значний обсяг транскордонних спорів. Багато з них будуть комерційно невідкладними і стосуватимуться складних корпоративних структур, численних зацікавлених сторін або взаємопов’язаних договірних відносин. Реформи 2026 року, зокрема HEAP, посилені положення про надзвичайний арбітраж і новий механізм раннього вирішення видаються придатними для таких обставин.

9. Що робити вже зараз

Переглянути стандартні арбітражні застереження. Перегляньте типові договори та стандартні положення про вирішення спорів, щоб переконатися в їх узгодженості з Регламентом 2026 року. Особливу увагу варто приділити договорам, які укладаються у великій кількості, та угодам, що ймовірно породжуватимуть повторювані спори.

Свідомо визначитися щодо прискореної процедури. Для договорів, спори за якими ймовірно потраплять у діапазон 3–4 млн доларів США, оцініть переваги від прискореної процедури у порівнянні з стандартною процедурою.

Оцінити придатність HEAP. Для відносин, які ймовірно породжуватимуть комерційно невідкладні, але відносно прості спори, застереження про обрання HEAP може забезпечити значно швидший шлях до остаточного рішення. У разі його використання сторонам слід застосовувати типове застереження МТП, а не індивідуально складене формулювання.

Підготуватися до нових вимог щодо перевірки конфліктів. Створіть і підтримуйте в актуальному стані внутрішній реєстр релевантних афілійованих осіб, кінцевих бенефіціарних власників, сторонніх фінансувальників, страховиків та інших осіб, які можуть мати значення для перевірки конфліктів. Наявність цієї інформації в готовому вигляді полегшить дотримання статті 12(5) і зменшить ризик спорів щодо конфлікту інтересів на пізніших стадіях провадження.

Завчасно переглянути стратегію забезпечувальних заходів і виконання. Якщо контрагент діє через корпоративну групу або має активи в кількох юрисдикціях, оцініть, чи будуть ефективними надзвичайний арбітраж, судові заходи або їх поєднання. Відповідь залежить від місця арбітражу, місцезнаходження активів і місцевих правил щодо визнання надзвичайних заходів і заходів, вжитих ex parte.

Автори: Олег Альошин, Всеволод Мазуренко