публікації

Що означатиме курс на декарбонізацію для інвестицій у відновлювальну енергетику

01/03/2021

Тетяна Ревуцька

Старша юристка, адвокатка

Державно-приватне партнерство та закупівлі,
Енергетика та природні ресурси,
Нерухомість та будівництво,
Будівництво та забудова,
Відновлювальна енергетика

У грудні 2019 р. ЄС презентував Європейський зелений курс. Це амбітний план дій, який ставить за мету досягнення нульових викидів парникових газів уже в 2050 р. Двоокис вуглецю, який виділяється при спаленні викопного палива, є найпоширенішим парниковим газом у світі.

Презентація Європейського зеленого курсу сталася в час, коли в Україні палко обговорювали ініціативу щодо зниження ставки «зеленого» тарифу для працюючих та майбутніх станцій, яка була втілена в життя у серпні 2020 р. Водночас зменшення викидів двоокису вуглецю, тобто декарбонізація для енергетичного сектору означає поступову відмову від викопних видів палива на користь у т. ч. відновлюваних джерел енергії (ВДЕ). В першу чергу, метою є поступова відмова від вугілля. Тож для інвесторів постало питання: чи означає зменшення «зеленого» тарифу намір України змінити підхід до підтримки «зелених» джерел енергії та до курсу, оголошеного ЄС?

Як Україною було сприйнято Європейський зелений курс 

На початку 2020 р. урядом було презентовано проєкт концепції «зеленого» енергетичного переходу України до 2050 р., яка загалом ставить перед собою цілі, близькі до цілей Європейського зеленого курсу. Наприклад, проєкт передбачає досягнення частки ВДЕ у виробництві електроенергії на рівні 70% та скорочення викидів парникових газів таким чином, щоб Україна досягла середнього рівня країн ЄС за показником вуглецеємності ВВП до 2050 р. Втім, наразі концепція ще не затверджена.

Разом з тим, у 2016 р. Україна ратифікувала Паризьку угоду. У звіті з моделювання, який був підготовлений Інститутом економіки та прогнозування Національної академії наук України у листопаді 2020 р. для підготовки другого національно визначеного внеску України у межах Паризької угоди, було запропоновано декілька сценаріїв декарбонізації. Найменш ефективний, так званий базовий сценарій без структурних змін в енергетиці та економіці передбачає частку відновлювальної генерації у 2050 р. до 24%. Найбільш ефективний сценарій пропонує 56% «зеленої» генерації.

У 2020 р. відновлювальна енергетика склала 7,3% вітчизняної генерації. Тобто навіть за найменш амбітними прогнозами частка відновлюваних джерел енергії у вітчизняному виробництві повинна постійно зростати.

Розвиток ВДЕ 

Збільшення частки виробництва відновлюваної енергії потребуватиме залучення інвестицій. Відомо, що зниження «зеленого» тарифу було сприйняте виробниками як загроза стабільності українського законодавства та визначеності інвестиційного клімату в майбутньому. Проте важливими чинниками невпевненості інвесторів залишаються значна заборгованість перед «зеленими» виробниками за квітень - липень та частину грудня 2020 р., а також відсутність аукціонів з розподілу «зелених» квот підтримки, які мали розпочатися ще в 2020 р., та затвердженого графіка їх проведення. Востаннє проєктні квоти підтримки для 2021 р. були представлені урядом у грудні 2020 р. на рівні 150 МВт для вітрогенерації, 155 МВт для сонячної генерації та 60 МВт для інших видів відновлюваної енергії, однак вони не були затверджені.

Тож не лише зниження «зеленого» тарифу, а й відсутність аукціонів з розподілу квот підтримки та затримка виконання Україною зобов'язань з оплати виробленої «зеленої» енергії наразі не дають інвесторам можливості оцінити привабливість подальших проєктів в Україні. 

Енергоефективність та ВДЕ 

Європейський зелений курс також анонсує мету усунути регуляторні бар'єри, які перешкоджають інвестуванню в енергоефективність, і спрямувати зусилля на енергетичну модернізацію.

У грудні 2020 р. було зареєстровано проєкт закону «Про енергетичну ефективність» №4507. Він визначає, що одним з основних заходів державної політики в сфері забезпечення енергетичної ефективності є стимулювання споживачів до використання енергії з відновлюваних джерел. Наприклад, ефективною системою централізованого тепло- або холодопостачання проєкт вважає систему, що використовує мінімум 50% відновлюваної енергії. Тобто і нещодавні тенденції в законотворчості зберігають курс на збільшення частки ВДЕ у вітчизняній генерації.

Не лише політика та захист довкілля 

Окрім євроінтеграційного процесу та захисту довкілля, які є очевидними стимулами для України підтримувати ініціативи ЄС з декарбонізації, Європейський зелений курс створює і економічні заохочення для держав-сусідів запроваджувати низьковуглецеві підходи до виробництва. Він анонсує створення механізму прикордонного вуглецевого коригування, яким буде регулюватися імпорт товарів до ЄС, виробництво яких спричинило надлишок викидів вуглецю порівняно зі встановленою нормою.

Наразі невідомо, яка буде природа цього механізму — податок, митний платіж чи додаткові одиниці скорочення викидів у Схемі торгівлі викидами Європейського Союзу. У енергетичному секторі він може впливати на ціну електричної енергії, яка експортуватиметься до країн ЄС, оскільки 35% електроенергії України у 2020 р. було вироблено ТЕС та ТЕЦ, та на ціни енергомістких товарів.

Ціна вуглецю

Починаючи з 2021 р., вводиться в дію Закон України «Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів». Він передбачає реєстрацію установок, з яких здійснюються викиди парникових газів, у відповідному реєстрі та моніторинг та щорічне звітування про обсяги викидів парникових газів. Імплементація закону дозволить отримувати точну інформацію про обсяги емісії парникових газів від виробничих установок, а також є кроком до введення системи торгівлі квотами на викиди парникових газів та формування ринку квот в Україні.

Водночас в Україні діє податок на викиди парникових газів для виробників, які здійснюють такі викиди в обсязі більше 500 т на рік, який складає 10 грн за 1 т. До 2019 р. він складав 0,41 грн/т, тож можна говорити про тенденцію до підвищення цього податку. Крім того, проєкт закону «Про енергетичну ефективність» передбачає постійне удосконалення правових засад оподаткування викидів двоокису вуглецю як один із заходів підвищення енергоефективності.

Тобто курс на низьковуглецеву економіку забезпечуватиметься не лише розвитком ВДЕ, а й шляхом більш ретельного обліку викидів та вдосконалення системи відповідальності за них.

Зміни у регулюванні та подальші кроки

Зараз Європейський зелений курс ще не знайшов відображення у стратегічних документах України. Концепція «зеленого» енергетичного переходу України до 2050 р., яка мала стати українським зеленим курсом, ще не затверджена. Перегляду підлягає також Енергетична стратегія України на період до 2035 р., оскільки вона не ставить перед собою чітких цілей з досягнення вуглецевої нейтральності, і наприкінці минулого року уряд анонсував намір її оновити.

Стратегічні документи України часто залишаються лише програмними планами та завмирають на етапі реалізації запропонованих політик шляхом зміни законодавства чи підзаконних актів. Водночас прийнятий стратегічний документ дасть можливість інвесторам оцінити, наскільки їх проєкти відповідають напрямам розвитку вітчизняної енергетики, та залучити інвестиції.

Попри нещодавнє зниження «зеленого» тарифу, у довгостроковій перспективі Україна не відмовляється від розвитку ВДЕ та прагнень до низьковуглецевої економіки загалом. Про це свідчать останні зміни щодо обліку викидів, відведення ВДЕ важливої ролі в забезпеченні енергетичної ефективності та діалог з виробниками «зеленої» енергії тощо.

Водночас інвестори наразі очікують вирішення питання з заборгованістю перед виробниками за «зеленим» тарифом та запровадження аукціонів на квоти підтримки для ВДЕ, що буде своєрідним знаком держави про готовність надалі розвивати відновлювальну енергетику.

Опубліковано: Юридична Газета, № 4 (734), 23 лютого 2021 р. 

Що нового?

Найважливіша аналітика у вашій пошті.

більше аналітики