Вже більше місяця Україна живе в умовах карантину, з суттєвими обмеженнями у підприємницькій діяльності та забороною окремих її видів, а також високими штрафами за недотримання цих обмежень та заборон. У статті «Карантин: нові штрафи та відповідальність для бізнесу» ми аналізували нові адміністративні штрафи за порушення правил карантину. За цей короткий час вже з’явилася перша судова практика щодо застосування статті 44-3 КУпАП (порушення правил щодо карантину людей). У цій статті ми проаналізуємо, які рішення і в яких випадках приймають суди, застосовуючи цю статтю.
Якщо підсумувати результати розгляду справ за новою статтею 44-3 КУпАП, то можна відзначити такі сценарії розвитку подій:
- штраф 34 000 грн;
- штраф 17 000 грн;
- усне зауваження;
- закриття провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення;
- направлення матеріалів справи на доопрацювання.
Розглянемо, які рішення приймали суди у справах про порушення карантину.
- Штраф 34 000 грн
Штраф у розмірі 34 000 грн – це мінімальний штраф, передбачений для посадових осіб за статтею 44-3 КУпАП. Стаття дозволяє накладати штрафи для посадових осіб у розмірі від 34 000 до 170 000 грн, проте під час аналізу судової практики ми не натрапили на штрафи понад 34 000 грн. Робимо висновок, що накладаючи штраф, суди зазвичай обмежуються мінімальним його розміром.
Зокрема, Мар’їнський районний суд Донецької області у справі № 398/875/20 оштрафував на 34 000 грн посадову особу закладу, який здійснює торгівлю спиртними напоями на розлив, оскільки заклад не припинив роботу і продовжив приймати відвідувачів. Суд відхилив заперечення власниці про те, що її кіоск виконує функції магазину, оскільки здійснюється продаж продуктів харчування.
Також суди накладали штрафи на посадових осіб будівельно-господарського супермаркету (справа № 398/875/20 Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області), ринку (справа № 461/2657/20 Галицького районного суду м. Львова), магазину металовиробів (справа № 577/1102/20 Конотопського міськрайонного суду Сумської області), закладу розважальної діяльності (справа № 225/1786/20 Дзержинського міського суду Донецької області) за порушення, встановлених постановою КМУ № 211 від 11 березня 2020 року та актів місцевих органів влади заборон стосовно провадження господарської діяльності.
Як бачимо, є непоодинокі випадки, коли на бізнес накладаються штрафи за порушення карантину. Наразі суди обирають найменший із передбачених ст. 44-3 КУпАП штрафів для посадових осіб.
- Штраф 17 000 грн
Як не дивно, штраф у розмірі 17 000 грн є набагато більш популярним за порушення карантину бізнесом, ніж штраф у розмірі 34 000 грн. Справа в тому, що подекуди суди накладають штрафи на працівників підприємств (продавців, водіїв тощо), а не на керівників цих підприємств (посадових осіб).
У справі № 235/1997/20 Красноармійський міськрайонний суд Донецької області оштрафував продавчиню на 17 000 грн за те, що вона здійснювала торгівлю побутової хімії без засобів індивідуального захисту, а саме без маски на обличчі та резинових рукавичок. Індустріальний районний суд м. Дніпра у справі № 202/1873/20 наклав на продавця штраф у розмірі 17 000 грн за торгівлю окулярами на території торгової бази.
Суди також накладали штрафи у розмірі 17 000 грн на водіїв громадського транспорту за порушення обмежень щодо перевезення пасажирів (справа № 199/1967/20 Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська та справа № 127/6728/20 Вінницького міського суду Вінницької області).
Такий підхід до кваліфікації дій працівників підприємств як порушення ст. 44-3 КУпАП, на нашу думку, є необґрунтованим, оскільки продавець або водій виконують свою трудову функцію за розпорядженням керівника підприємства, яке не дотримується карантину, та діють не від власного імені (як фізичні особи), а від імені підприємства-роботодавця. Відтак, відповідальність має нести саме посадова особа – керівник, а не конкретний працівник як фізична особа.
Також варто звернути увагу на кваліфікацію дій фізичних осіб-підприємців. Штрафи, передбачені для фізичних осіб, суди застосовують не лише до працівників, але й до фізичних осіб-підприємців. У справі № 390/432/20 Кіровоградський районний суд Кіровоградської області наклав штраф на фізичну особу-підприємця за те, що вона не припинила роботу закладу громадського харчування. При цьому суд встановив, що фізична особа-підприємець є посадовою особою закладу, але все одно застосував штраф у розмірі 17 000 грн (як для фізичної особи).
Ця справа є прикладом неправильного застосування ст. 44-3 КУпАП, адже до ФОПа, якого суд вважав посадовою особою, застосовано загальну санкцію норми, яка передбачена для громадян, а не спеціальну (підвищену) санкцію для посадових осіб.
Отже, практика застосування статті 44-3 КУпАП у частині накладення штрафу у розмірі 17 000 грн є досить суперечливою, оскільки суди штрафують як працівників, так і посадових осіб і неправильно визначають розмір штрафних санкцій.
- Усне зауваження
Суди, розглядаючи питання щодо притягнення до відповідальності за статтею 44-3 КУпАП, досить часто обмежувалися усним зауваженням у зв’язку із малозначністю діяння. Право суду звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням передбачено статтею 22 КУпАП у разі малозначності вчиненого правопорушення.
Суд обмежувався усним зауваженням, зокрема, у таких справах: продаж тютюнових виробів (справа № 235/1966/20 Красноармійського міськрайонного суду Донецької області), торгівля продуктами харчування без засобів індивідуального захисту (справа № 663/891/20 Скадовського районного суду Херсонської області), торгівля квітами (справа № 174/225/20 Вільногірського міського суду Дніпропетровської області).
Проте суди, насправді, не вдаються до аналізу тяжкості правопорушення, не аналізують фактичні обставини справи, а лише використовують загальні фрази, такі як: «враховуючи обставини вчиненого правопорушення, взявши до уваги відсутність шкоди заподіяної інтересам окремих громадян, держави чи суспільства внаслідок вчинення правопорушення, особу винного, малозначність вчиненого правопорушення» тощо.
Таким чином, частина порушників карантину «відбулася невеликим переляком» у вигляді усного попередження від суду. Наразі відсутні чіткі критерії, які беруть до уваги судді, визнаючи правопорушення малозначним, тому застосування цього виду адміністративного стягнення цілком залежить від судді, який розглядає справу про адміністративне правопорушення.
- Повернення матеріалів справи на доопрацювання
Одним з найбільш поширених рішень, прийнятих судами під час розгляду питання про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за статтею 44-3 КУпАП, були постанови про повернення (направлення) матеріалів справи органу поліції на доопрацювання. Суди приймали такі рішення у разі невідповідності протоколу статті 256 КУпАП, яка встановлює вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення.
До прикладу, Рубіжанський міський суд Луганської області у справі № 425/930/20 повернув матеріали справи на підставі того, що до протоколу не додано документи, які підтверджують перебування особи на посаді керуючої магазином, як про це зазначено в протоколі. У справі № 541/573/20 Миргородський міськрайонний суд Полтавської області повернув матеріали справи у зв’язку з тим, що в протоколі відсутні відомості про те, які саме правила та норми були порушені особою. Червонозаводський районний суд м. Харкова у справі № 646/1954/20 також визнав підставою для повернення матеріалів справи відсутність доданих до протоколу доказів роботи закладу і наявність повноважень у особи припинити роботу закладу.
Таким чином, досить часто поліцейські неналежно виконують свої обов’язки щодо оформлення адміністративних матеріалів та отримання відповідних доказів, що, в свою чергу, призводить до повернення цих матеріалів судом для доопрацювання.
- Закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення
Закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення є найпозитивнішим сценарієм для осіб, яких притягують до адміністративної відповідальності за статтею 44-3 КУпАП. Найпоширенішою підставою для закриття провадження є пункт перший статті 247 КУпАП, яким передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Зокрема, Ковпаківський районний суд м. Суми у справі № 592/4068/20 закрив провадження у зв’язку з відсутністю доказів, які б підтверджували порушення карантину, не вказано конкретне положення, яке було порушено, кому належить приміщення, хто здійснює підприємницьку діяльність. Суд постановив, що наявні порушення при складанні протоколу є істотними та такими, що не дають законних підстав встановити у діях особи складу правопорушення.
У справі № 939/630/20 Бородянського районного суду Київської області також було прийнято рішення про закриття провадження, оскільки суду не було надано жодного доказу щодо факту приймання відвідувачів. У справі № 947/6715/20 Київського районного суду м. Одеси підставою для закриття провадження стала відсутність доказів того, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є фізичною-особою підприємцем та безпосереднім суб`єктом господарювання, що здійснювала відповідну діяльність, зазначену у протоколі.
Як ми бачимо, суди фактично з одних і тих самих підстав приймають рішення про повернення матеріалів на доопрацювання чи закриття провадження, що на практиці має суттєву різницю, оскільки у випадку закриття провадження особу вже не можна буде притягнути до адміністративної відповідальності за те саме діяння.
Кіровоградський районний суд Кіровоградської області у справі № 390/434/20 також прийняв досить цікаве рішення закрити провадження у зв’язку з тим, що особа є лише працівником, а тому в розумінні статті 44-3 КУпАП не є суб`єктом вказаного правопорушення. Це судове рішення, на відміну від описаних у пункті 2 судових рішень, на нашу думку, демонструє правильне застосування вказаної норми, оскільки працівники підприємства, які «порушують» карантин, виконуючи свої трудові функції, не є суб’єктами правопорушення, передбаченого статтею 44-3 КУпАП. Однак, наведене судове рішення не містить належного правового обґрунтування стосовно суб’єкта адміністративного правопорушення.
***
Отже, наразі судова практика щодо застосування статті 44-3 КУпАП є досить суперечливою і викликає більше запитань, ніж відповідей. Наведену практику судів першої інстанції не можна вважати структурованою та аргументованою, наявні прямо протилежні рішення у подібних справах. Сподіваємося, що практика апеляційних судів уніфікує підходи судів до вирішення «карантинних справ».