Правові новини практики праці та зайнятості (2 квартал 2018 року)

Non-disclosure та non-compete для посадових осіб

17 червня 2018 року набув чинності Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»[1] («Закон»). Він визначив нові обов’язки посадових осіб ТОВ і ТДВ (члени виконавчого органу, наглядової ради, інші особи, визначені у статуті) та встановив додаткові підстави для їх звільнення у разі порушення цих обов’язків. 

Законом вперше реалізовано механізм утримання від конкуренції для посадових осіб (non-compete). Під час роботи у товаристві посадові особи не зможуть, без згоди загальних зборів учасників або наглядової ради:

• здійснювати господарську діяльність як ФОП у сфері діяльності товариства;
• бути учасником повного товариства або повним учасником командитного товариства, що здійснює діяльність у сфері діяльності товариства;
• бути членом виконавчого органу або наглядової ради іншого суб’єкта господарювання, що здійснює діяльність у сфері діяльності товариства. 
   

На останній пункт особливо важливо звернути увагу компаніям, що оперують у формі кількох ТОВ чи ТДВ, в яких посадовою особою (наприклад, директором) виступає одна й та ж особа. У цьому випадку доцільно провести загальні збори учасників для надання згоди на таке сумісництво. 

Закон також вводить поняття конфлікту інтересів посадової особи, як протиріччя між обов’язком діяти добросовісно і розумно в інтересах товариства з одного боку, та приватними інтересами посадової особи чи її афілійованих осіб – з іншого. Відтепер, при обранні на посаду, посадова особи повинна подати товариству перелік своїх афілійованих осіб (членів сім’ї, контрольованих нею юридичних осіб), а також регулярно повідомляти про зміни складу афілійованих осіб. Отримання посадовою особою чи її афілійованими особами коштів чи інших благ за дії чи бездіяльність, пов’язані з виконанням повноважень посадової особи, вважається конфліктом інтересів. 

Закон також встановлює обов’язок щодо нерозголошення корпоративної інформації (non-disclosure). Так, посадовим особам забороняється розголошувати комерційну таємницю чи конфіденційну інформацію товариства. Ця заборона діє також протягом 1 року з дати припинення трудового договору, при цьому, цей строк може бути збільшено угодою сторін.

Наостанок, найважливішим є те, що порушення будь-якого з цих обов’язків є підставою для одностороннього розірвання трудового договору (контракту) з ініціативи роботодавця – без компенсації.
 

Нові посвідки на постійне і тимчасове проживання
 

25 квітня 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв дві постанови № 321[2] та № 322[3], якими затвердив нові порядки оформлення посвідок на постійне та тимчасове проживання, відповідно. 01 червня 2018 року ці постанови набули чинності. 

З 01 червня 2018 року посвідки видаватимуться у формі пластикових ID-карток, що містять безконтактний електронний носій. До безконтактного носія вноситимуть біометричні дані (відбитки пальців), відцифрований образ обличчя та підпис особи. Така вимога унеможливлює подання документів на оформлення посвідок через представника, як це було раніше. Посвідки виготовлятимуть протягом 15 робочих днів з дати прийняття документів. 

Відтепер посвідка на постійне проживання не буде безстроковою, а видаватиметься на 10 років з правом обміну по закінченню строку її дії. Посвідка на тимчасове проживання видаватиметься, за загальним правилом, на 1 рік та також підлягатиме обмін по закінченню строку її дії.

У той же час, у тих підрозділах ДМС, які не забезпечені відповідними пристроями для оформлення ID-карток, посвідки все ще можуть оформлюватися на бланку у формі книжки. При цьому, «старі» посвідки у формі книжки, оформлені та видані на підставі документів, поданих до 01 червня 2018 року, є чинними протягом строку, на який їх було видано.
 

Посвідка на тимчасове проживання без в’їзду-виїзду

18 липня 2018 року Кабінет Міністрів України затвердив постанову[4], яка спрощує процедуру отримання посвідки на тимчасове проживання. Зокрема, певні категорії іноземців раніше були вимушені виїжджати з та повертатись до України лише для того, щоб дата їх в’їзду була пізнішою, ніж дата видачі дозволу на застосування праці іноземців. 

Відтепер громадяни країн, які на підставі міжнародних договорів звільнені від обов’язку отримувати візу типу «Д», можуть подати документи для отримання посвідки, перебуваючи на територію України, без виїзду за межі України. При цьому, дозвіл на застосування їх праці має бути видано не пізніше 30 днів від дати їх останнього в’їзду на територію України. 

Трудові книжки іноземних представництв – кінець монополії ГДІПу 

18 липня 2018 року Кабінет Міністрів України затвердив постанову[5] та розпорядження[6], якими скасував обов’язок іноземних представництв зберігати трудові книжки у Генеральній дирекції з обслуговування іноземних представництв («ГДІП»). Раніше саме ГДІП мала виключні повноваження робити відмітки у таких трудових книжках. Відтепер, іноземні представництва можуть зберігати трудові книжки та вносити записи до них самостійно.

СУДОВА ПРАКТИКА

Звільнення вагітної жінки по закінченню строкового трудового договору – обов’язок роботодавця по працевлаштуванню, але не поновлення на попередній роботі 

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові[7] від 16 травня 2018 року роз’яснила, що роботодавець має право звільнити вагітну жінку на підставі закінчення строку дії строкового трудового договору. Таке звільнення передбачає обов’язок роботодавця працевлаштувати жінку на цьому ж або іншому підприємстві відповідно до її фаху. На період працевлаштування, до трьох місяців, за такою працівницею зберігається середня заробітна плата. 

Однак, у разі невиконання роботодавцем протягом трьох місяців обов'язку по працевлаштуванню, суд може розглядати лише вимогу про виконання роботодавцем цього обов’язку, але не про поновлення на попередній роботі.

Профспілка не може бути представником трудового колективу в суді

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові[8] від 23 травня 2018 року роз’яснила, що трудовий колектив, за відсутності статусу юридичної особи, не наділений процесуальною правоздатністю і не може виступати учасником господарського або цивільного процесу. Відповідно, професійна спілка не уповноважена на представництво трудового колективу в межах господарського або цивільного судочинства. При зверненні з позовом в інтересах трудового колективу, професійна спілка має вважатись такою, що діє від власного імені.