10 червня 2021 року до Верховної Ради України надійшов Проєкт Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення регулювання нотаріальної діяльності» № 5644. Метою законопроєкту є посилення гарантій захисту прав осіб, зокрема завдяки наданню нотаріусам нових повноважень. Так, у разі прийняття законопроєкту нотаріуси зможуть:
- реєструвати укладення та розірвання шлюбу осіб (за відсутності спору щодо дітей);
- встановлювати факт родинних відносин;
- встановлювати факт належності правовстановлюючих документів тощо.
Розширення повноважень нотаріусів має сприяти розвантаженню інших органів державної влади та робити відповідні послуги доступнішими для людей.
07 червня 2021 року у Верховній Раді України було зареєстровано Проєкт Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо застосування обмежувальних заходів протидії домашньому насильству» № 5629. Законопроєкт має на меті вирішити проблему відсутності доказів порушення кривдником заборони наближатися до постраждалої особи на певну відстань. Так, передбачається встановлення на кривдника засобів контролю (електронні браслети) та надання постраждалій особі електронного засобу, який відслідковуватиме та фіксуватиме наближення кривдника. Відмова від носіння електронних браслетів, їх умисне зняття чи пошкодження прирівнюватиметься до невиконання обмежувального заходу та буде підставою для притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності.
16 червня 2021 року КЦС ВС ухвалив постанову, у якій відзначив, що у справах про визначення місця проживання дитини найважливішим є не просте врахування об’єктивних наявних доказів (обстеження умов проживання, характеристики поведінки батьків, їх ставлення до дитини), а внутрішнє переконання судді. КЦС ВС стверджує, що не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюбні відносини, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. У цій справі Суд визначив місце проживання дитини з матір’ю, оскільки батько фактично викрав дитину з дитячого садка, тривалий час переховував її, обмеживши доступ матері та органів опіки та піклування, чим посилив тяжке психологічне навантаження на малолітню доньку та порушив права її та матері.
02 червня 2021 року КЦС ВС ухвалив постанову, якою нагадав про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте в період шлюбу. Разом із тим, якщо майно одного з подружжя за час шлюбу істотно збільшилося у вартості завдяки спільним трудовим/грошовим затратам, суд може визнати таке майно спільним сумісним. При цьому «істотне збільшення» – це значне перетворення об’єкта (капітальний ремонт, переобладнання); поточний ремонт речі, реконструкція, перепланування, ремонт, зміна інтер’єру нерухомості задля покращення житлових умов сім’ї є підставою лише для відшкодування таких витрат другому з подружжя, але не для визнання майна спільним сумісним та подальшого поділу. У постанові від 17 червня 2021 року Суд відхилив аргументи про збільшення вартості майна завдяки спільним трудовим затратам, оскільки підвищення ціни було викликано суто комерційними чинниками (розташуванням майна).
03 червня 2021 року КЦС ВС ухвалив постанову, у якій повторно відмітив, що вирішуючи спір про участь одного з батьків у вихованні та вільне спілкування з дитиною необхідно в першу чергу виходити з інтересів дитини. Так, суди звертають увагу на вік дитини, прихильність до батька/матері, а також на те, чи не є графік зустрічей обтяжливим для дитини, чи не перешкоджає він її навчанню, відвідуванню гуртків, роботі обох батьків. У разі якщо пропонований спосіб участі вноситиме значні зміни у звичний ритм життя обох сторін, суд може визначити інший спосіб. Із врахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, в майбутньому батько/мати має право звернутися для зміни встановленого способу участі у вихованні дитини.
30 червня 2021 року КЦС ВС ухвалив постанову у справі про визнання недійсним договору позики. За загальним правилом, подружжя розпоряджається спільним сумісним майном за взаємною згодою. Більше того, для укладення договору стосовно цінного майна необхідна письмова згода чоловіка/дружини; у протилежному випадку другий з подружжя може звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним. У той же час кредитний договір не стосується спільного сумісного майна подружжя: другий з подружжя отримує кошти від кредитора/позичальника, а не розпоряджається спільним майном. Саме тому відсутність згоди чоловіка/дружини на укладення договору кредиту/позики не робить його недійсним.
02 червня 2021 року КЦС ВС ухвалив постанову, якою вказав на можливість зміни прізвища дитини за згодою обох батьків, а також самої дитини, що досягла 7 років. За наявності спору про зміну прізвища органом опіки та піклування, судом беруться до уваги виконання батьками обов’язків щодо дитини, стосунки з дитиною, відповідність зміни прізвища її інтересам, які є пріоритетними та визначальними. Таким чином, якщо дитина ідентифікувала себе за певним прізвищем від народження та користується ним у повсякденному житті, «примусова» зміна прізвища може не відповідати її інтересам, психологічному та гармонійному розвитку.
02 червня 2021 року КЦС ВС ухвалив постанову стосовно припинення права спільної часткової власності. Так, право співвласника на належну йому частку може бути припинене лише якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї (визначальна обставина), а також якщо:
- частка є незначною і не може бути виділена в натурі; або
- річ є неподільною; або
- спільне володіння і користування майном є неможливим.
При цьому Суд зауважив, що просте перешкоджання в користуванні майном є передумовою для подання позову про усунення перешкод в користуванні, а не про позбавлення права власності на частку. Крім того, 1/3 частки квартири не є незначною, тож припинення права власності на неї дійсно завдасть істотної шкоди її співвласнику та його сім’ї.
02 червня 2021 року КЦС ВС ухвалив постанову, у якій підкреслив пріоритетність прав та інтересів дитини порівняно із правами батьків. Так, батько/мати, позбавлені батьківських прав, можуть звернутися до суду із позовом про їх поновлення у разі зміни негативної поведінки та обставин. Якщо ж поведінка, світогляд, звички батька/матері не змінилася (наприклад особа продовжує зловживати алкогольними та наркотичними засобами, їх психічний та емоційний стан не є стабільним), поновлення батьківських прав суперечить найкращим інтересам дитини.
17 червня 2021 року КЦС ВС ухвалив постанову, у якій звернув увагу на те, що в актах цивільного стану не можуть бути зазначені відомості про національність батьків, дитини, осіб, що укладають шлюб. Таким чином, навіть за бажання особи вказати інформацію про національність у свідоцтві, це законодавчо неможливо, оскільки суперечило б принципу рівності осіб, порушувало б право на вільний вибір національності та ставило б таке обрання у залежність від рішення державних органів. Відповідно, відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану є цілком правомірною.
09 червня 2021 року КЦС ВС ухвалив постанову, якою вказав, що основний обов’язок опікуна – дбати про підопічного (малолітню чи недієздатну особу), створювати необхідні побутові умови, забезпечувати доглядом та лікуванням, а також дбати про його виховання і розвиток. У разі невиконання опікуном своїх обов`язків, порушення прав підопічного, суд має право замінити опікуна. Зокрема, непроживання разом із підопічним свідчить про ненадання йому належного догляду і є підставою для звільнення опікуна від виконання опікунських обов’язків.
03 червня 2021 року КЦС ВС ухвалив постанову, у якій нагадав про причини пропуску строку для прийняття спадщини, якими є істотні, об’єктивні перешкоди. Зокрема, не є поважними причинами необізнаність спадкоємця зі спадковим законодавством, про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями щодо прийняття спадщини, відсутність коштів для проїзду до нотаріуса, несприятливі погодні умови. Разом із тим, спадкоємець за заповітом, що не є близьким родичем заповідача, мешкав в іншому населеному пункті, не знав про наявність заповіту на його користь, оскільки не був вчасно повідомлений про це нотаріусом, має право на визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини. Суд відзначив необхідність врахування свободи заповіту як фундаментального принципу спадкового права і останньої волі заповідача.
При цьому, у постанові від 29 червня 2021 року Суд відмовив дочці спадкодавця, що посилалася на необізнаність із наявністю на її користь заповіту, оскільки будучи одночасно й спадкоємицею першої черги вона мала безперешкодну можливість звернутися до нотаріуса вчасно.
02 червня 2021 року КЦС ВС ухвалив постанову, у якій нагадав про особливості спадкової трансмісії. За загальним правилом, у разі смерті спадкоємця, який мав би право на спадщину, його частка у такій спадщині переходить до його спадкоємців. Разом із тим повинні бути дотримані декілька вимог: смерть спадкоємця має наступити в межах шестимісячного строку після смерті першого спадкодавця та він мав би встигнути прийняти спадщину (проживати постійно разом зі спадкодавцем чи звернутися із відповідною заявою до нотаріуса). У разі якщо спадкоємець не прийняв спадщину та помер після спливу 6 місяців, спадкова трансмісія не застосовується.
24 червня 2021 року КЦС ВС ухвалив постанову, у якій підтвердив, що договір довічного утримання може бути розірвано судом у разі істотного порушення другою стороною. Разом із тим, особі, що здійснює утримання, недостатньо вказати на факт придбавання продуктів харчування, речей, готуванні їжі, прибирання житла, супроводження на прогулянках та при відвідуванні медичних закладів; у такій категорії справ суд зобов’язаний перевірити грошову оцінку матеріального забезпечення, вказану в договору, та співвідношення з нею наданих послуг, а також які саме послуги/витрати надані/понесені відповідачем та у які періоди визнає позивач. Інакше висновки про наявність/відсутність підстав про розірвання договору довічного утримання є передчасними та необґрунтованими.
16 червня 2021 року КЦС ВС ухвалив постанову, у якій висловився щодо описок у судових рішеннях. Так, суд з власної ініціативи чи за клопотанням учасників справи може виправити описку, тобто механічну (випадкову) помилку в рішенні. Разом із тим, виправленню підлягають лише описки, що мають істотний характер, зокрема неправильне написання прізвища, імен, найменувань, зазначення дат, строків, обсяг задоволення позовних вимог, апеляційних/касаційних скарг. Питання про виправлення описки вирішується без повідомлення учасників справи, а тому посилання у скаргах на неналежне повідомлення особи про внесення виправлень не мають ніякого значення.