Навіть якщо ви не прихильник «Apple», точно бачили як виглядають їхні фірмові магазини. Інтер’єр асоціюється із брендом, тому компанія докладає зусиль аби зареєструвати цей дизайн як об’ємну торговельну марку (Європейський суд справедливості розглядав це питання в 2014 р. у справі C421/13). Якщо конкуренти почнуть імітувати дизайн, компанія зможе не лише перешкодити цьому, але і стягнути збитки.
У світі електронної комерції веб-сайт став вітриною бренду. Споживач запам’ятовує та впізнає сайти не гірше, ніж оформлення та стиль офлайн магазинів. Це стимулює продавців інвестувати в розробку оригінальних сайтів. Кожна деталь може стати вирішальною у виборі споживача на користь саме цього веб-сайту. Поки одні створюють, інші запозичують дизайн конкурентів.
Чи можливо протидіяти імітації дизайну веб-сайту?
Поширеними варіантами копіювання сайту конкурента є або запозичення конкретного впізнаваного елемента, або імітація зовнішнього вигляду сайту. На веб-сайті можуть бути розміщені різні об’єкти інтелектуальної власності: тексти, зображення, торговельні марки.
Якщо дизайн сайту достатньо оригінальний, потрібно скористатись авторським правом. Проте, часто конкурент запозичує загальновживані елементи дизайну (які притаманні багатьом іншим сайтам) та переробляє дизайн так, аби він не був копією. У такій ситуації головне – не перетворити захист у зловживання, намагаючись монополізувати звичайні елементи дизайну.
Якщо подати скаргу на підставі DMCA (американський закон про захист авторських прав в інтернеті) і попросити пошуковий сервіс заблокувати видачу сайту порушника, потрібно бути готовим подати позов до суду і отримати ухвалу про забезпечення, якщо порушник заперечить проти скарги.
У спорі про імітацію сайту зійшлися дві американські компанії, які продавали товари для мам та дітей. Позивач стверджував, що конкурент незаконно скопіював дизайн веб-сайту, а саме: (1) ідею розміщення логотипу рожево-оранжевими пастельними тонами використовуючи «жіночий шрифт»; (2) моделей з довгим хвилястим волоссям, одягнених у білі топи та джинси; (3) кольорову гаму, візерунки, шрифти та фонові зображення. Каліфорнійський суд в 2014 р. вирішив, що дизайн сайту має охоронятись так само, як і дизайн магазину, тому визнав це порушенням.
Веб-дизайн, створення софту та комп’ютерних ігор у США мають окрему концепцію для оцінки запозичення графічного інтерфейсу, яка називається «look and feel». Вона виникла наприкінці 80х років, але з 2010х суди майже не застосовують її через тотальну поширеність функціональних елементів інтерфейсу.
Конкурент, який копіює дизайн сайту, хоче або ввести в оману споживачів, створюючи враження ніби це той самий оригінальний сайт, або зробити свій сайт привабливим, не витрачаючи кошти на розробку оригінального дизайну. Розберемось як у такій ситуації можна захиститися в Україні.
Що робити, якщо конкурент імітує дизайн сайту?
Спочатку з’ясуйте ціну питання. Оцініть трафік і популярність сайту порушника – якщо він доволі успішний, напевно, власнику сайту буде що втрачати. Порадьтеся з юристом, аби оцінити перспективи і не заявляти претензії на дизайн, права на який вам не належать або які не зможете захистити в суді. Зберіть докази введення в оману і копіювання дизайну.
Почніть із претензії – це найдешевший спосіб порозумітися. Поясність конкуренту, що саме запозичено, і чому це вводить в оману споживачів. Запропонуйте прибрати схожі елементи і уникнути судового процесу, шкоди репутації і стягнення збитків. Якщо позитивної реакції немає, переходьте у наступ.
Як правило, типова відповідь власників схожого сайту: “Ми не порушники, бо замовили сайт у агентства, і це розробники відповідають за його оригінальність”. Навіть якщо це правда, щойно конкурент дізнався про незаконне запозичення, він має припинити його використання і розбиратись із підрядником. Інакше саме він буде відшкодовувати збитки, а потім матиме клопіт стягнути їх у регресному порядку з агентства.
Заява в АМКУ про недобросовісну конкуренцію
Погана новина: якщо конкурент не є суб’єктом господарювання, заява в АМКУ про недобросовісну конкуренцію не спрацює. Умовою звернення є наявність статусу підприємця у обох сторін конфлікту.
Гарна новина: неправомірним є використання імені, комерційного найменування, торговельної марки, рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів, інших позначень без дозволу суб'єкта господарювання, який раніше почав використовувати ці або схожі позначення, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб'єкта господарювання.
Дизайн веб-сайту можна вважати позначенням послуги, а окремі його елементи – упаковкою чи рекламним матеріалом, завдяки яким споживач ідентифікує провайдера послуги чи виробника товару.
Втім, поодинокі справи, де заявник звинувачує конкурента, ніби останній створює враження у відвідувачів сайту про зв’язок з компанією заявника, побудовані на використанні торговельної марки у домені, на сайті та в назві компанії порушника. У рішенні АМКУ від 27.11.2018 сказано, що такі дії є використанням чужої репутації, яка ґрунтується на можливості передбачити поведінку потенційного покупця, коли тотожність (схожість) таких позначень створює умови для виникнення у споживачів уявлення про те, що порушник є авторизованим партнером заявника.
Позов до суду і блокування сайту
Якщо впевнені, що імітування сайту призводить до порушення авторських прав або прав на торговельну марку, слід звернутись до суду. Зазвичай суд розглядає справу близько року, але подати позов варто, аби стягнути збитки і заблокувати сайт.
Якщо правовласник доведе, що діяльність порушника щодня завдає йому непоправної шкоди, слід заблокувати сайт до завершення розгляду справи. Це доволі радикальний спосіб забезпечення позову, і переконати суд його застосувати - непросто. Втім, є і норми, які дозволяють таку судову заборону у спорах про захист виключних прав, і позитивна практика.
Швидке блокування сайту може схилити опонента до перемовин і мирного врегулювання. Потрібно бути готовим повторити блокування, якщо імітатор запустить копію сайту на новому домені. Трафік відвідувачів для нового сайту легше отримати засобами контекстної реклами, тому варто подати скаргу провайдеру реклами, вказавши на порушення.
Аби переконати суд, що розмір збитків є обґрунтованим, знадобиться експертиза. Існує кілька способів оцінки їх розміру, але найбільш зручний в нашому випадку – гіпотетичне роялті. Це розмір плати, яку б порушник заплатив, якби звернувся до правовласника за дозволом на використання запозиченого об’єкту. Ми розповідали про цей метод у спорах про порушення прав на торговельні марки в інтернеті і застосовували його в Україні.
Цей огляд ми завершимо ледь не унікальною в українській практиці справою – захистом фірмового стилю «Вареничної Катюша». Позивач вважав, що відповідачі одночасно використали торговельну марку і порушили авторські права на дизайн інтер'єру закладів харчування. Апеляція (Постанова Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 у справі № 910/11324/13) відхилила порушення знаку, але заборонила відтворення візуальних виглядів дизайну інтер'єру ресторану з використанням кольорових рішень та елементів декору, креслень, схем та ескізів твору.
Способи захисту дизайну веб-сайту стосуються дизайну інтерфейсів як в цифровому світі, так і в матеріальному. Це вимагає від юриста винахідливості, але цілком досяжною є мета і заборонити, і заблокувати, і стягнути збитки.